Відкриваємо двері дітям



Блоги

327 0

Подолати розрив між бажаним і здійсненим: як можна покращити догляд дітей у всьому світі

Реальна турбота про дитину, навіть, початок життя якої не був надто хорошим – це те, чого прагнемо ми всі. У Шотландії ми ставимося до цього серйозно, що добре відображається у наших підходах до проблеми на національному рівні. Але ж ми не самотні в нашому прагненні покращити умови життя наших дітей. Усюди в світі – з багатьох причин – є сотні тисяч дітей, які не можуть жити разом зі своїми батьками. Альтернативний догляд – це надання дітям безпечних та сповнених турботи умов життя, коли вони не можуть залишаться зі своїми біологічними батьками. І усиновлення є прикладом такого догляду. На сьогодні є багато прикладів, коли уряди й громади приймають виклик забезпечити кращий альтернативний догляд дітей.

Як система догляду працює глобально і як ми можемо покращити її?

Відповідь саме це питання нам з колегами з Children’s Villages International треба було дати в нашому звіті за результатами проекту Єврокомісїї. Ми розглянули 3 континенти – Азію, Африку та Латинську Америку – і оцінили наявні там системи догляду дітей.

Виявилося, що досить поширене припущення, що національні закони, стандарти та політики і є перепонами для запровадження покращеного, альтернативного, догляду, не обов’язково відповідає дійсності. А от відсутність політичної волі впровадити необхідні правила та ефективно використовувати ресурси для розвитку та навчання працівників - дійсно великий бар'єр.

В багатьох країнах політики, що «імпортувалися» з розвинених країн, культурно та контекстуально не відповідають новому середовищу. Країни мають розробити ті практики, які підходять саме їм. Переважна кількість дітей у світі, позбавлених батьківського догляду, живуть в розширених сім’ях чи з родичами та знайомими. Одне з завдань правильної системи догляду дітей – не нав'язувати нові ідеї, які можуть зламати те хороше, що вже існує. Наприклад, всиновлення дитини чужими людьми може бути неприйнятним для деяких суспільств. Але очевидно, що уряди країн мають зосереджуватися на попередженні розпаду сімей та забезпеченні найбільш підходящого альтернативного догляду дитині, якщо розлучення її з батьками невідворотне.  

Неочікуваний плюс: піклування про собак

Протягом досліджень я відвідала Чілі, Еквадор та Непал і натрапила на деякі дивовижні позитивні явища. Я відвідала SOS Children’s Village, де в однієї жінки була проблема з тим, що діти постійно приводили додому вуличних собак. І скільки б вона не повертала їх на вулицю, собаки завжди зв’являлися знову вдома. Проявивши вигадливість, вона дозволила дітям опікуватися собаками і, з рештою, отримала плюс: це допомогло їм краще зрозуміти, що таке доглядати когось вразливого.

Інтернатні заклади як приватний бізнес

Негативом стали побачені нами інтернатні заклади, як, фактично, є приватними підприємствами. Їх власники заохочують сім’ї «віддавати» їм дітей, обіцяючи, наприклад, кращу освіту – бо так вони зможуть отримати гроші від донорів.

Є донори-інвідуали: наприклад, в Непалі туристи відвідують, так звані, інтернати і стають друзями цих «інтернатів», а потім, повернувшись до Європи чи Північної Америки, збирають для них гроші – іноді через церкви чи невеличкі фірми. Проте 95% цих дітей мають батьків, які б ніколи їх не віддали, аби цими ж грошима їх підтримали.

Як на мене, цей висновок викликає найбільше занепокоєння. З відсутністю знань донорів у західному світі про те, куди і на що їх гроші фактично йдуть, треба оперативно працювати.

Дитячі голоси

Дуже важливою частиною дослідження були консультації з самою молоддю. Ми спілкувалися більш ніж з 170 дітьми та молодими людьми. На першому місці для всіх з них була сім’я – навіть, якщо вона дуже бідна, або був ризик насильства для самої ж дитини. Вони б хотіли підтримки для своїх сімей, аби повернутися до них після перебування під державним доглядом. Зазвичай, діти перебувають в інтернатних закладах мінімум до 16 років. Коли ж випускаються - виявляються безпритульними без жодних соціальних навичок. І сім’ї цих дітей не знають їх. Це надзвичайно важкий виклик і замкнене коло, яке необхідно розірвати.

На шляху до кращого майбутнього

Роками Євросоюз невтомно працював у країнах Центральної та Східної Європи для ліквідації великих інтернатних закладів для дітей. Тепер вони хочуть застосувати ці уроки в інших місцях, саме тому ми й розпочали цей дослідницький проект.

За останні 10-15 років багато країн розробили правові основи, дотичні догляду дітей, проте, як ми зазначали раніше, справжній виклик полягає у впровадженні цих прав.

Ми отримали реальне уявлення про ситуацію, що вилилося в рекомендації, які, сподіваємося, спричинять позитивні і тривалі зміни в житті дітей у всьому світі. Одна з найголовніших рекомендацій полягає в необхідності Єврокомісії надавати освіту і знання донорам, аби спинити потік грошей з розвинених країн в установи, що завдають шкоди дітям.

І, звичайно, ці рекомендації про гейткіпінг – комплекс послуг, які попередять відкриття для дитини шляху до інтернату, але завжди будуть готові вивести дитину з нього. ЄС має на меті впровадження позитивних змін в життя дітей, що ризикують розлучитися зі своїми батьками, чи вже перебувають в системі альтернативного догляду – наші дослідження є першим кроком до формування змісту цієї нової політики та накопичення ресурсів для здійснення цих змін.

Др. Кріссі Гейл для Лондонської школи економіки та політичних наук




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти