ЩО ВИ МАЄТЕ ЗНАТИ ПРО ІНТЕРНАТИ, 5 речей:

1.  Масштаб проблеми в Україні

Понад 80 000 дітей в Україні зростають у державних закладах різних типів: дитячих будинках, школах-інтернатах тощо. Лише близько 20% цих дітей дійсно є сиротами. Переважна ж більшість дітей в інтернатних закладах мають не лише родичів, але й одного чи навіть двох батьків. При цілісному підході держави до підтримки сім’ї можна було б забезпечити виховання всіх цих дітей в родині або в умовах, максимально наближених до сімейних.

2. Що означає життя в інтернаті

• Закритість, ізоляція від навколишнього світу, осуд суспільства.
• Розрив з родиною, відсутність взаємодії, спілкування з родичами, відсутність позитивної моделі сім’ї, самотність, нестача тепла та любові.
• Втрата індивідуальності внаслідок групового підходу, насильство, приниження та нівелювання особистості.
• Формування споживацької позиції, неготовність до самостійного життя, відсутність необхідних навичок.
• Відставання в емоційному розвитку, складнощі у спілкуванні, зменшення шансів отримати повноцінну освіту.
• Зростання шансів стати жертвою торгівлі людьми, експлуатації, підліткової вагітності.

3.  Наслідки для дитини

Дослідження виявили, що інтернати спричиняють непоправну шкоду дітям, навіть найкращі з них не можуть забезпечити належної турботи та уваги дитині. Виховання в інтернатах особливо небезпечне для дітей віком від 0 до 3 років, на який припадає найважливіша фаза розвитку в житті дитини. Інтереси установи завжди переважають над індивідуальними потребами дитини, яку змушують бути ‘як всі’. Як наслідок, дитина втрачає індивідуальність, у неї формується споживацька позиція, єдиними цінностями для неї стають матеріальні блага. Відсутність значущої особи в житті дитини, відсутність прикладу для наслідування не дає змоги усвідомити сформувати життєві орієнтири. Зростаючи в державних інституціях, діти не набувають достатніх навичок для успішної соціальної інтеграції. Статистика показує, що 20% випускників інтернатів мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство, і лише 10% повністю інтегруються в суспільство.

Діти в інтернатах наражаються на підвищений ризик насильства в порівнянні з іншими дітьми, – це пряме порушення Права дитини на захист від насильства, що закріплене в Конвенції ООН про права дитини.

4.  Наслідки для суспільства

5,7 млрд. грн. щорічно витрачається на фінансування інтернатів в Україні. І лише 10% цих коштів витрачається безпосередньо на потреби дитини, решта – на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Ці кошти можна було б скерувати на підтримку сімей та уникнути негативних наслідків для дітей. Подолання негативних наслідків виховання дитини в інтернаті є значно затратнішим для суспільства, ніж збереження сім'ї для дитини та закладає довгострокові суспільні витрати на подолання результатів травматичного виховання дітей.

 5.  Причини існування інтернатів

Наявність у країні системи інтернатів створює для багатьох родин, що опинилися у складних життєвих обставинах, спокусу позбутися ‘проблем з дитиною’, віддавши її на виховання в державний заклад. Діюча система негативно впливає на сім'ю, яка є основою здорового суспільства. Однак влада діє по відношенню до батьків як контролер, надаючи перевагу каральним санкціям, забираючи дитину із кризової сім’ї, а не намагаючись допомогти родині у критичній ситуації. Саме ж суспільство не в повній мірі усвідомлює страшні наслідки інтернатного виховання та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Серед основних причин потрапляння дітей в інтернатні заклади можна відокремити такі:

• Значна частка сімей з дітьми залишаються за межею бідності, що є однією із основних причин вилучення дитини з сім’ї і розміщення її в інтернатних закладах.
• Відсутність підтримуючих послуг на рівні громади для сімей із подолання складних життєвих обставин.
• Відсутність можливостей для інклюзивної освіти (наприклад, для дітей з особливими потребами).
• Відсутність гнучкості та можливості для адаптації різних категорій дітей, які мешкають у громаді (наприклад, діти з обмеженими фізичними можливостями чи діти з етнічних меншин).
• Відомча розрізненість та недосконале бюджетне законодавство, що суттєво ускладнює запровадження та фінансування послуг на рівні громади, які були б гнучкими, комплексними та відповідали потребам громади.