Відкриваємо двері дітям



Блоги

1973 0

ЧОТИРИ ІСТОРІЇ ПРО ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

– 'Надіє Ананіївно, а що таке квартира?', - питається 11-річний Микита.

– 'Квартира – це майже як інтернат, там теж є ліжка, шафи, столи та стільці. Найближчими вихідними я обов’язково візьму тебе додому, подивишся, що таке квартира', – відповідає психолог Надія Ананіївна Вертипорох.

Жінка працює в Дніпропетровському спеціалізованому дитячому будинку-інтернаті для дітей хворих на ДЦП. Микиту Надія Вертипорох вважає вже майже своїм синочком. Добре знає, хто його батьки. До речі, не останні люди у місті, працюють у керівництві одного з відомих заводів. Від хлопця відмовились ще в пологовому будинку, відтоді бачити його не хочуть. Друга дитина (теж хлопчик) в них народилася здоровою... Надія Вертипорох говорить, якщо бажаючих всиновити Микиту не знайдеться, це зробить вона. Чоловік та дорослі діти до цього вже практично готові… А тим часом Микита прогресує, вже пересувається не у візочку, а ходить з паличкою…

З героями своїх майбутніх сюжетів я познайомилася у дні розстрілів 'небесної сотні' на Майдані. Тоді уся країна жила революцією. Я навіть відеооператора для запланованих заздалегідь зйомок не змогла знати. Кому не дзвонила, усі відповідали, що не до сиріт зараз, не бачиш, що в країні коїться?.. Тому довелося позичити в подруги-журналістки відеокамеру та штатив й через усе схвильоване місто добиратися маршруткою та трамваєм до вулиці Чичеріна. Тут у закутку, подалі від очей городян на досить великій території розташувався Дніпропетровський спеціалізований дитячий будинок-інтернат для дітей хворих на ДЦП. У сиротинці я зустріла переляканих вихователів та медиків – усі ставили мені питання, чим закінчиться Майдан-2? Телевізори у закладі в прямому ефірі показували події на головній площі країни. Вихователі та медсестри впивалися очима в екрани, а я тим часом все розпитувала й розпитувала їх про долі дітей, котрими вони опікуються, про їхні звички та особливості характерів… Так було два дні поспіль, кожного разу, повертаючись додому, я думала: 'І що тим політикам не вистачає? Їм би проблеми цих дітей. Вони ходять з паличками, ходунками для дорослих, пересуваються у візочках, а дехто взагалі десятиліттями прикуті до ліжок… Без надії на одужання і без рідних сердець поруч. А вони все воюють та воюють за владу у Києві…'

Вдруге я зустріну багатьох героїв своєї програми вже у вересні на фестивалі 'Мама + Я'. У величезному торговому центрі буде проходити свято для дітей-сиріт та дітей з прийомних родин. Багато з моїх героїв навіть не впізнають мене, бо я ж була у них в гостях наприкінці лютого, пройшло багато часу. Проте я буду знову з мікрофоном підбігати до Ії та Тарасика, котрих волонтери привезуть у візочках, та щось питати про фестиваль та про їхнє життя... Буквально в 50 метрах Донецьким шосе саме в цей час зі Сходу будуть йти колони військової техніки, з польовою кухнею та зенітними установками. І вже відеооператор буде запитувати в мене: 'Що далі? Чим закінчиться ця війна?' Не знаю… Я просто хочу розповісти про тих дітей, котрих я полюбила усім серцем, поки знімала сюжети про них, монтувала відео та зустрічала їх на фестивалі 'Мама + Я'.

Спочатку про дівчинку з незвичним ім’ям Ія. Вона взяла участь у четвертому заключному концерті фестивалю й зі сцени заспівала свою улюблену пісню 'Ладошка':

'Ручка скачет не туда, ножка скачет не туда.

Наша тетя-хореограф говорит, что не беда…

Раз ладошка, два ладошка, я конечно не звезда. Если нравлюсь хоть немножко, если нравлюсь хоть немножко, вы похлопайте тогда…'

За виконання пісні, яку не можна було слухати без сліз, Ія отримала спеціальний приз – планшет. Вона зовсім ще дитина – 10 років. Пересувається в інвалідному візку, проте артистичний талант ніякими випробуваннями та хворобами не знищити. Музичний керівник закладу Наталія Руднєва вважає, що в дівчинки хтось з родичів був артистом, можливо, грав у театрі. Гени не можна приховати. Голос в Ії бринить, немов дзвіночок, а як вона декламує вірші! Співати Ія почала лише наприкінці 2013 року, але за кілька місяців встигла стати зіркою інтернату. Свої пісні виконує дуже зворушливо й після виступу цілує мікрофон. А ще 5 років тому дівчинка була прикута до ліжка, поступово зникали навіть примарні надії на покращення… Проте тривалі курси індивідуальної реабілітації, щоденні масажі та ЛФК, все ж таки допомогли. Ія познайомила мене зі своєю улюбленою іграшкою – це величезна миша, котру дівчинка називає Мі-Мі. Може гратися з нею годинами. До Мі-Мі приємно торкатися – така тепла та ріднесенька…Мами в Ії немає, татка теж, сумне життя в сиротинці без права на сімейне щастя, на розуміння та підтримку близьких людей… Навчається Ія у третьому класі спецшколи, яка для зручності розташована поруч зі спальним корпусом. Проте дівчинці обов’язково треба отримати ще й музичну освіту. Та відвідувати музичну школу у візочку незручно. Ніхто цим з працівників державного закладу перейматися не буде. Окрім прийомних батьків, якщо вони все ж таки знайдуться для цієї надзвичайно позитивної та талановитої дівчинки.

Iya

Другий мій улюблений герой – дев’ятирічний Тарасик. Уявіть собі другокласника, котрий старанно пише у зошиті, стискаючі ручку зубами. Тарасик пересувається у візочку й зовсім не володіє руками. Проте все добре розуміє, за інтелектуальним розвитком не відстає від однолітків. У попередньому сиротинці, де він виховувався до 5 років, на хлопця махнули рукою. Вважали, що він усе життя проведе як рослинка – прикутий до ліжка. Проте на Чичеріна психолог Надія Вертипорох прийшла до малюка й почала запитували про казки. Спочатку про ріпку потім про колобка… Психолог швидко зрозуміла, що інтелект збережений, тому за Тарасика варто й треба боротися. І не помилилася. Наразі Тарасик навіть вміє сповзати з візочка й вчиться добиратися самостійно до свого ліжка. Я це бачила на власні очі – він дуже старається. Надія Вертипорох розповіла по секрету, що навіть висловила своє незадоволення колегам з того сиротинця, де змарнували перші 5 років життя малого. Якби там розгледіли його здібності, можливо, вдалося досягти б кращих результатів… Тарасик навчився грати у комп’ютерні ігри. Спочатку Надія Вертипорох протирає вологою серветкою клавіатуру. Після чого Тарасик за допомогою язика та підборіддя натискає на кнопки й вже мчить мотоциклом безкінечними віртуальними шляхами Інтернету. Там він вільний, здоровий і все вміє… Подивитися відеосюжети про Ію, Тарасика та інших героїв моїх сюжетів можна тут:

Справжня трагедія, то життя Оленки. З самого народження й вже 11-й рік вона прикута до ліжка. Коли дізналася, що її покажуть по ТБ, попросила вдягти її в найкращу сукню, що подарувала хрещена мати на ім’я Елла. Вона похрестила дівчинку та ще кількох важкохворих діточок сиротинця. Тепер інколи відвідує Оленку. Дівчина не навчається, бо за діагнозом, вважається, що вона не здатна до цього. У палаті з Оленою живе ще Діана та Ваня, проте спілкуватися з ними неможливо, бо ці діти не контактні. Вони не розмовляють й живуть у своєму вигаданому світі. В Оленки є власність – хтось з добродіїв подарував DVD-програвач, тому вона дивиться фільми ти кліпи, а по ТБ – серіали, причому разом з медиками, котрі за нею доглядають. Ми з дівчиною розмовляли про музику. Олена розповіла, що обожнює пісню 'Все пучком'. Медсестри добре ставляться до дівчини, бо вона позитивна. Не дивлячись на важку хворобу, мужньо витримує все й часто посміхається. З лікарем Олени я тоді не змогла поспілкуватися, бо дуже погано стало одному з її підопічних, терміново викликали 'Швидку'. Для неї це буденно, бо чимало дітей з цього тяжкого відділення кілька разів на місяць потрапляють до реанімації, бувають й смертельні випадки… Сюжет про Оленку я показала по ТБ 8 березня 2014 року. На фестиваль 'Мама + Я', зі зрозумілих причин, її не привезли, проте я запитала в музичного керівника Наталії Руднєвої про дівчинку. Вона відповіла, що з Оленкою все як завжди, з початку року нічого не змінилося.




Бурлакова Любов Миколаївна

Бурлакова Любов Миколаївна

ДОДТРК

Увійдіть,
як користувач:


iНШI статтi автора

РІЗНІ ДІТИ - ОДНА ПОТРЕБА

1669 0

Дивитись усі статті автора (1)




Коментарi

нема коментарів

Вийти
Увійдіть,
як користувач:
увiйти