Від планів до дій

Лобіювання розробки стратегії реформування системи догляду за дітьми виходить на парламентський рівень. Сьогодні можна говорити про початок позитивних змін системи та практичного втілення положень Конвенції ООН із захисту прав дитини

4 червня 2014 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання за участю громадськості на тему ‘Освіта, охорона здоров'я та соціальне забезпечення дітей з порушенням психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення’. Під час слухань громадськості представили Рекомендації, покликані сприяти дотриманню і захисту прав дітей-випускників інтернатів з психофізичними вадами розвитку, а також їх адаптації у суспільстві. Наші партнери у Херсонській області ‘Комітет захисту прав дітей’ протягом року проводили аналіз захисту прав в законодавстві України в питаннях освіти, соціального захисту та працевлаштування таких категорій дітей. Результати роботи та відповідні висновки Комітету були додані до Рекомендацій слухань, які є перехідною частиною загальнодержавної програми реформ в галузі захисту дітей з особливими потребами зокрема та дітей, позбавлених батьківського піклування взагалі та безперечним успіхом на шляху здійснення реформ.

Тим не менш в України відсутня консолідована модель узгоджених, спільних міжвідомчих дій з питання захисту прав дітей з особливими потребами. Функціонують десятки управлінь, відомств, відділів, фондів, які опікуються цими дітьми, однак самі діти так і не отримують всього комплексу необхідної допомоги, адже змушені виконувати купу бюрократичних процедур, не мають достатньо інформації про свої права, не знаходять допомоги. В результаті ми отримуємо дублювання функцій, створюються передумови до бюрократичних та корупційних дій, немає простої, ясної моделі отримання допомоги родині, яка виховує дитину-інваліда в єдиному місці, в зручній та доступній формі, у спеціалістів, які зможуть надати всі види медико-соціально-психолого-педагогічних послуг.

Для зміни ситуації потрібно створити умови для діяльності обласних, міських, районних, селищних єдиних центрів допомоги сім'ї з усіма потребами, як для здорових дітей, так і для дітей з особливими потребами. Подібна модель роботи з сім’ями вже показала свою ефективність та затребуваність в Україні у Київській а Дніпропетровській областях.

Подібні центри легше і дешевше утримувати. Всі послуги сім'ям можливо надавати за місцем проживання дитини, яка більше не буде потребувати інтернатного догляду та виростатиме у сім’ї.

Верховній Раді України необхідно законодавчо забезпечити ці зміни. Міністерствам освіти та науки України, охорони здоров'я та соціальної політики об'єднатися в консолідований орган, який забезпечить роботу системи єдиних центрів надання всіх видів послуг дітям з особливими потребами та взагалі дітям, які позбавлені батьківського піклування.